Архів інтернет-видання КуПол до жовтня 2004 року.
Новий сайт знаходиться за адресою http://cupol.lviv.ua

Партія Тігіпка виїжджатиме на своєму лідерові

 

Політична партія “Сильна Україна” в потенційних виборців асоціюється винятково з персоною свого лідера – Сергія Тігіпка. І в цьому є і плюси, і мінуси.

Феномен С. Тігіпка, який, виринувши з небуття, раптово здобув третє місце на президент­ських виборах, усіляко обговорили і проаналізували сотні політологів. І дійшли висновку, що причина такого фантастичного стрибка в тому, що люди наразі не надто готові обирати зовсім нових політиків, але й уже не хочуть голосувати за старих.

Пан Тігіпко, якого можна назвати старим-новим (після перемоги В. Ющенка він зник із по­літичної арени, тому не асоціювався з періодом розчарування в помаранчевих по­літиках, а відтак у політиках загалом) іще й зумів подати населенню те, чого воно так довго очікувало, – економічний пріоритет без занурень у по­літичну боротьбу.

Економіст-реформатор із попсутим іміджем

Після президентських виборів образ економіста-реформатора, здатного здійснити в Україні чудо, дещо побляк. Якщо говорити про електорат Львів­щини, то сам факт співпраці з чинною владою є недоліком, не говорячи вже про Податковий кодекс, умови співпраці з МВФ, зокрема зростання цін на газ і житлово-комунальні послуги, збільшення пен­сій­ного віку тощо. Українці хочуть реформ, але не готові до непопулярних кроків. І якщо ця реформа б’є по кишені, то аргументи допомагають мало – шукають винуватих, а в цьому випадку винного знайти просто – це перший віце-прем’єр Сергій Тігіпко.

Однак політологи переконані: на місцевих виборах у Львові й області ці моменти суттєво не вплинуть на результат його по­літичної сили, ос­кільки для місцевого виборця пріоритетними є дещо інші речі. Насамперед варто зазначити, що в Сергія Лео­нідовича персональний рейтинг залишився майже незмінним – тобто надалі коливається в межах 4%, що дає підстави говорити про подолання “Сильною Україною” тривідсоткового бар’єра й навіть, можливо, збільшення результату, здобутого на президентських виборах. Але про серйозне зростання не може йтися.

“Сильна Україна” дуже від­різняється від інших львів­ських політичних сил доволі слабкою підтримкою. Це треба визнавати, – каже голова соціологічної групи “Рейтинг” Олексій Антипович. – Серед партій, які проходять тривідсотковий бар’єр, вона, фактично, остання або ж перед­остання. Причин три. По-перше, в неї не така давня історія власне під брендом Тігіпка. По-друге, вона асоціюється суто з цим ім’ям – у складі політсили дуже мало людей, широко відомих у Львові й області, тобто сильної команди насправді немає. І третій момент – дуже суттєвий, який завадить “Сильній Україні” здобути високу під­тримку на Львів­щині, – трошки прагматична, проросій­ська позиція її лідера. “Сильна Україна” йде приблизно на рівні з Партією регіонів, тому годі говорити, що вона матиме якісь великі відсотки під­тримки”.

Потрібні авторитети

Водночас О. Антипович вважає, що результати безпосередньо залежатимуть від того, як спрацює місцевий осередок партії. Очевидно, що зміни до виборчого законодавства стали приємним сюрпризом для “Сильної України”, тим паче,
С. Тігіпко не припиняв рекламної кампанії ще з часів президентської. Відтак говорити про якесь надолужування згаяного часу не потрібно. Однак увесь піар стосувався суто лідера політичної сили, а не його команди.

“Засвітити” команду “Сильна Україна” спробувала методом так званого праймеріз. Так званого – тому що з класичним праймеріз, який відбувається в США чи Європі, ця акція мала мало спільного. Експерти одностайні, що метою цього дійства було не стільки насправді обрати найгідніших, скільки пропіарити по­літсилу та її представників. І якщо з партією запланованого результату ще вдалося досягнути, то з кандидатами ситуація значно гірша.

“Я не поінформований про команду Сергія Тігіпка у Львові, попри білборди та нещодавню інформацію по праймеріз, ці прізвища особисто мені нічого не кажуть, – говорить Олексій Антипович. – Відповідно, роблю висновок, що і львів’янам треба буде поцікавитися, подивитися, хто ці люди, чи можна за них голосувати”.

Тобто в “Сильної України” – стандартна “хвороба” молодих політичних сил. Так, на відміну від “старих” партій, вона має серйозні шанси потрапити в ради за пропорційним списком, однак дуже низькі – за мажоритарними округами. Досвідчені полі­тики, які роками працюють з електоратом, відоміші, на слуху, а відтак і шансів у них більше. Натомість молоді партії не мають у своїх лавах розкручених персоналій і часто роблять із цього “фішку”: мовляв, старі вже мали шанс щось змінити, і результат ви бачите самі, а ми-от презентуємо нову команду, яка не дискредитувала себе відсутністю результату. І все було б добре, якби ця сама команда могла похвалитися наявністю цього результату – абсолютно невідомі люди, на жаль, не завжди викликають у виборця довіру.

Голосуємо серцем

Тим паче, як заявляє О. Антипович, під час місцевих виборів пріоритетними питаннями будуть не економічні реформи чи Податковий кодекс, а відомість і повага до ко­манди.

“Податковий кодекс б’є по підприємцях, у підприємців є сім’ї, але більшість виборців – це люди, які працюють на зарплату, і для них стабільність її виплати важливіша за зменшення чи збільшення податкового тиску. Що б не говорили про реформи, громадяни, особливо на місцевих виборах, керуватимуться трошки іншими речами: подобається чи не подобається лідер, знаю чи не знаю людей у команді тощо. Тобто є граблі, на які українці вже багато років наступають, – ми не цікавимося насправді глибинно тими тезами, які декларують політики, обираємо не розумом, а напівсерцем, напівочима і якимсь чуттям – “може, він щось зробить”. Саме на це робить ставку “Сильна Україна”, яка асоціюється з новими політиками і фактично тільки завдяки цій тезі може подолати тривідсотковий бар’єр”, – підсумовує соціолог.

Опубліковано: Четвер, 09 , 2010 року, № 36 (581)
Джерело: Львівська газета.

Повернутися до списку публікацій






Останні публікації