Архів інтернет-видання КуПол до жовтня 2004 року.
Новий сайт знаходиться за адресою http://cupol.lviv.ua

«Вулиця бідних»

1992 року урочисто відкрили Рава-Руську митницю, яка швидко стала однією з найбільших на Західній Україні, а головне – суттєво змінила обличчя колишнього закритого військового містечка. Якщо раніше героями світської хроніки там були здебільшого прикордонники й офіцерські дружини, то нині серед «найзнаменитіших» – митники та їхні родини. Найрозкішніші будинки, найдорожчі машини, найприбутковіший бізнес… Працівники митниці донедавна брали дуже активну участь у політичному, громадському і культурному житті міста. Вони фінансували концерти, фестивалі, спортивні команди. Чого лише вартий фестиваль «Козацькі забави»!
 
21 жовтня 2008 року у Раві-Руській після реконструкції відкрився міжнародний автомобільний пункт пропуску через державний кордон, який належить до найбільших у Європі. Потягнулися через митницю машини з легальним і нелегальним товаром, а в місті як гриби після дощу почали виростати особняки, котеджі та міні-палаци митників. Місцеві жителі, які мають родичів у інших містах Галичини, переконують що загалом матеріальний рівень равчан є доволі високим. Це кордон забезпечує як саму Раву-Руську, так і її околиці аж до Жовкви, а дрібна контрабанда цигарками та горілкою дає прибуток сотням, а то й тисячам сімей. Новий великий базар жваво торгує контрабандою – тут, власне, Рава-Руська годує людей і має чималий зиск. Годує у прямому значенні, бо митниця «спеціалізується» на харчових продуктах. По місту виросли гуртівні, які взяли на себе велику частку у «перекиданні» товару на терени України. На технічних базах розвантажують машини з-за кордону і, кажуть, саме тут проходить один із найбільших потоків контрабанди. Якщо великі машини й автобуси перевіряють ретельніше, то «легковикам» легше вдається перевозити контрабанду – меншими кількостями, зате виконуючи більше поїздок.
 
У Раві-Руській на подвір’ях приватних, не особливо примітних будинків часто є гаражі, але власники чомусь не тримають у них свої авто. З якого б це дива? А тому, що вночі (а хтось, не ховаючись, робить це і вдень) до їхніх обійсть вишиковуються більші й менші машини, з яких у ці гаражі перевантажують товар. Потім за ним приїжджає велика вантажівка із супроводом – і продукцію забирають для реалізації.
 
За часів керівника Західної регіональної митниці Зиновія Боричка у Раві-Руській виріс цілий квартал розкішних котеджів для митників, який місцеві жителі «доброзичливо» прозвали «вулицею бідних». Стильна архітектура і європейський смак. Та равчани розповідають, що все більше серед працівників митниці шириться мода купувати собі квартири у Львові чи Жовкві, тому на «вулиці бідних» будуються все менше. Та й решта міста занепадає. Дороги страшні, газу мешканцям досі не підведено, з каналізацією проблема, будинок «Просвіти» нагадує стайню, школа-інтернат руйнується... Але все це відбувається поза «вулицею бідних». За її межами в місті з’явилася невеличка вірменська громада – мають люди нюх на бізнес. Місцеві мешканці кажуть, що серед вихідців із Закавказзя найлегше придбати наркотики.
 
На виїзді з Рави-Руської є пост ДАІ, де й зупинили наш автомобіль. Поки виходив водій із документами, зупинили ще три-чотири вантажні буси. Скрізь усе виглядала однаково: інспектор підходить до водія, той відкриває багажний відсік, набирає номер на «мобілці» і дає слухавку працівникові Державтоінспекції. Той уважно слухає, каже: «Добре, добре» – і відпускає машину без огляду. Свій до свого по своє...  
 
 
Довідка про автора - Юрій Грицик

Після закінчення навчання в Українському поліграфічному Інституті за спеціальністю журналістика та редагування, працював у Закарпатті. Перед проголошенням незалежності України займався просвітницьким самвидавом, згодом працював у низці закордонних, українських та місцевих видань. 


П`ятниця, 13 травня 2011, 13:21
 
Написав  Юрій Грицик

Джерело: газета Інформатор.

Повернутися до списку публікацій






Останні публікації