Архів інтернет-видання КуПол до жовтня 2004 року.
Новий сайт знаходиться за адресою http://cupol.lviv.ua

Відстріл не припиниться. Бо у Львові немає професійних охоронців

Вбивство Степана СенчукаЗоряна Іленко, Аргумент-газета

24.02.2006
 
У Львові й надалі буде відбуватися відстріл тих, кого замовлять. Після зухвалого вбивства екс-губернатора Степана Сенчука постало питання щодо охорони, якою користуються відомі люди. Чи міг охоронець закрити Сенчука від неминучої смерті? І чи є фахівці, здатні прикрити людину власним тілом? Розслідування ВЛАДИ дає негативну відповідь на це запитання.У потребі особистої охорони визначається кожен сам по собі. І не тому, що життя в кожного під загрозою. Просто охорона буває різною. Професійна, посередня і така, що лише називається охороною.
 
Стань заручником “братви”
 
Якщо бізнесмен чи підприємець визначився, що йому необхідна охорона, то є три варіанти вибору: “братва”; державна служба охорони (ДСО); приватна охоронна фірма.
 
“Братва” колись надавала високоякісні послуги, але тепер зійшла на пси, коли відстріляли місцевих кримінальних лідерів (“Завіню”, “Помідора”). Тепер до “братви” збігаються колишні бандити і спортсмени. І саме тому працювати з кримінальними структурами не завжди подобається чесним підприємцям. По-перше, “братва” переважно не має офіційного дозволу на носіння зброї. Крім того, коли бізнесмен хоче змінити охорону, хлопцям треба сплатити відкупного. Це 2-3 тисячі доларів на брата. Але це не означає, що від “братви” вдалося відкупитися. Цілком імовірно, що можна очікувати в майбутньому незрозумілих наїздів або ж шантажу. “Братва” називає своїх людей охоронцями, хоча це не більше, ніж сторожі. Їх платня на місяць відповідна – 200-300 доларів (добу працює, три відпочиває). Тобто для постійної охорони з числа “братви” замовник має розраховувати на 3-4 осіб. Тобто такі “сторожі”, від яких ще й відкуповуватися доведеться, обійдуться у 600-1000 доларів щомісяця.
 
Навіщо вмирати за 700 грн?
 
Державна служба охорони має ще більші недоліки. По-перше, вона працює без конкуренції, а отже, роботу можна виконувати будь-як. Це не означає, що тут нема фахівців. Працівники фахово виконують свою роботу, тільки зайвий раз підставляти себе під кулі нема сенсу за офіційну зарплату 700 грн. Тому основна робота, котру виконують ДСОшники, – під’єднання під сигналізацію помешкань, банків та фірм. І виїзд у разі, якщо спрацьовує сигналізація. Правда, навіть коли простий мешканець хоче встановити сигналізацію на однокімнатне помешкання, то йому необхідно спочатку викласти 200 доларів, щоб встановити необхідне обладнання, до того ж замінити двері й вікна. Крім того, у районі мусить бути радіозв’язок, а він у Львові є не всюди. Якщо ви проживаєте не в центрі, то такі послуги щомісяця обходитимуться в межах 80 доларів, не рахуючи платні залежно від охоронюваної площі (від 100 грн). Якщо рахувати витрати за рік, то ДСО простий громадянин може викласти за охорону більше, ніж коштує те, що можуть украсти.
 
Однак Михайло Дзюздь, начальник Управління державної служби охорони при УМВСУ у Львівській області, стверджує, що конкуренція насправді велика. Адже в області є 160 недержавних охоронних фірм. І спецпідрозділ МВС “Титан”, котрий, крім супроводу інкасації, має прерогативний напрямок – охорону фізичних осіб. На думку Дзюдзя, послуги ДСО вважають неконкурентоздатними через те, що кожного майбутнього клієнта перевіряють на причетність до криміналу. Кожного дня охороною користуються 6-8 осіб. Хто – ДСО ніколи не скаже, посилаючись на приватність.
 
Державною охороною можна вважати й Управління “А”, що належить СБУ. Як зауважив прес-секретар УСБУ у Львівській області Володимир Кривошея, мова йде про захист учасників кримінального судочинства (працівники судів, свідки, інші особи, рішення про охорону яких приймається прокуратурою). При цьому здійснюється не просто фізична охорона, а вивчається сфера можливих погроз навколо об’єкта. Такі послуги є безплатними для охоронюваного об’єкта, а працівники “Альфи” отримують офіційну зарплату від 200 і більше доларів. Неофіційна інформація: часто охоронці “Альфи” зазвичай мають бізнес, записаний на дружин та родичів.
 
Член сім’ї за 2 тисячі зелених
 
Високоякісних тілоохоронців, здатних захистити від кулі, у Львові вкрай обмаль. Не готують таких. Та й законодавство досі зостається недосконалим – приватним охоронним фірмам фактично не можна користуватися бойовою зброєю (тому здебільшого фірми це роблять напівлегально). Точніше, зброю охоронець може мати, але в патроннику не повинно бути набою. Інакше таке використання зброї є нелегальне. Тобто якщо охоронець почне відстрілюватися під час нападу на клієнта, то сяде в тюрму.
 
Цікаво й інше. Приватний охоронець отримує зарплатню залежно від кількості клієнтів, котрі звернулися до фірми. Більшість приватних фірм свої послуги надають у межах від 7-ми до 12 доларів за годину. Але це переважно послуги тих охоронців, яких можна назвати сторожами. Хоча такі фірми очолюють справжні фахівці – колишні працівники спецназу, “кагебісти” чи кримінальні лідери. Їм вигідно платити невелику зарплату охоронцям, котрі потрібні клієнтам радше “для понтів”.
 
Натомість тілоохоронець – це шанована людина. І ця людина своїй професії віддається повністю. Таких людей у Львові одиниці. Це фактично ще один член сім’ї, котрий знає все, починаючи від приватних зустрічей і закінчуючи шкідливими звичками клієнта. Тілоохоронець у середньому заробляє 2 тисячі доларів за два тижні роботи. У Львові таких уже нема. Більш фахових охоронців уже давно перекупили спочатку до столиці, а звідти – у Москву. Всі вони мають досвід бойових дій, працювали переважно снайперами або в спецназі. У Львові є лише кілька людей (серед яких один нардеп), котрі користуються фаховими київськими охоронцями. Решта своє життя довіряють “сторожам”.
 
До теми
 
Навчання тілоохоронця триває півроку, і вкладати в кожну особу треба щонайменше 15 тисяч доларів щомісяця. Мова йде не лише про фізичну та вогневу підготовку, а й про психологічну. Доводиться тілоохоронцеві також бути майстром на всі руки: він повинен мати ідеальні знання комп’ютера, комерційного та юридичного права.
 
Довідка

Останні резонансні вбивства у Львові
 
22 жовтня 2001 року. Богдан Опірський, голова спостережної ради фірми “Світанок”, генеральний директор фірми “Технобуд”. “Світанок” контролював усі закордонні закупівлі для реконструкції київського залізничного вокзалу. Убили біля Оперного театру з “Люгера”.17 жовтня 2002 року. Олександр Олехнович, керівник львівської багатогалузевої корпорації “Ефа”. Він займався нафтовим, автомобільним, ріелтерським, будівельним, торговельним, туристичним, транспортним бізнесом. Убили в машині, 4 постріли.19 жовтня 2002 року. Володимир Семенюк, директор ринку “Південний”. Убивство Семенюка пов’язують із замахом на Петра Писарчука – засновника “Південного”, нині нардепа. Семенюка вбили в під’їзді дому.9 лютого 2004 року. Андрій Хом’як, автомобільний бізнес. Убили на його подвір’ї.29 листопада 2005 року. Степан Сенчук, екс-губернатор Львівщини, голова спостережної ради “ЕкоЛан”. Сподівався взяти участь у санації ВАТ “Сільмаш”. Убили вранці на брюховицькій трасі.20 грудня 2005 року. Ярослав Вовчак, начальник міського управління транспорту. Підпал машини, помер у реанімації.

Повернутися до списку публікацій






Останні публікації